***
Ты где-то снишь. И сны твои, милы,
текут из-под белым-бела вуали,
а я, тебя покинув, в дали, дали
расту как из-под вотчины полы.

Ты где-то спишь. И стен охра тепла —
снега и ветры перед ней пасуют,
а я стегаю мысль одну, простую
фантазию зимы, и нить бела.

Ты где-то есть. Конечно, там поёт
она, что в мареве моём блуждает
и пеньем, словно нитью, утруждает
моё немое и оглохшее житьё.

Ты где-то есть. И верно ты её,
безумье накликающей, так мает:
она, невеста, свадьбу зазывает
и словно брызгом душу обдаёт.

Васыль Стус
перевод с украинского Терджимана Кырымлы

***
Ти десь там сниш. І бачиш милі сни,
котрі течуть з-під білої вуалі,
а я тебе пускаюсь — далі й далі,
мов берегів своєї вітчини.

Ти десь там спиш. І тепла охра стін
оберігає од снігів і вітру,
а я сную цю думу, цю нехитру
фантазію зимових холодин.

Ти десь там є. Напевно ж, десь там є,
та, що в моєму мареві блукає,
і спів, неначе нитку, засиляє
в моє німе й оглухле житіє.

Ти десь там є. Десь неодмінно є
ота, що призведе до божевілля,
до себе кличе на своє весілля
і ніби приском душу обдає.

Василь Стус